* * *
За наши все несовершенства
Не Бога следует винить, -
Но только плотские блаженства,
Страстей приниженных гранит.
А мы от Неба прячем рожи,
Боясь свою попортить плоть;
И Небо к нам сойти не может,
И трудно немочь побороть.
К земле не звезды ближе — мыши,
Не те слова, не те врачи.
Глухой едва ли что услышит —
Хоть на ухо ему кричи.
Но если разобраться строго,
Скрип оправданий приглушив,
Все наши беды не от Бога,
От нашей собственной души.
* * *
Реален мир — не видимость одна,
Нам просто не дано увидеть дна;
Легко сказать что выдумка — Луна,
Когда из туч под нею пелена.
* * *
Ты взгляд свой посылая в бесконечность,
Тьму низких истин презирая ветхих,
Груз непомерный повалив на плечи,
Не хочешь ты переломиться веткой?
Заранее известно — нет удачи,
На проигрыш идти — уже увечность.
Зачем о бесконечности судачить,
Когда нам безразмерна и конечность.
* * *
Этот край ваш красив (без насмешки),
Что ни шаг — Поленова кисть,
Только ни за какие коврижки
Я ему не отдам свою жизнь.
И на родине я не нужен,
Безразличие бродит кругом,
Погружён в неизвестность погрУжен
И придавлен скупым сапогом.
Вот и давит порою усталость,
И не хочется рыться в золе.
Для таких, как я, места мало,
Очень мало на этой земле.
* * *
Ты не шли зима морозы,
Жгучей страстью не пылай,
Лепестками белой розы
Все вокруг не застилай.
Ах ты — холода невеста,
Заморозишь отлюбя!
Но ведь есть такое место,
Где не знают про тебя.
* * *
Конечно, для Альфонс де Сада
Суда загробного не надо.
Понятна грешника печать –
За жизнь охота ль отвечать.
* * *
Вожделение — это жажда,
Вожделение — это голод.
Вожделение напрасно
Убеждать, король-то голый.
Вожделению недоступно
Фрукта тонкая услада.
Пусть перебирает струпья,
Если чувств груба громада.
* * *
Пока еще замены солнцу нет,
Неделями дожди
И мы тоскуем.
А истины - сама авторитет —
Она одна, и не найти
Другую.
Прочитано 5472 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 4,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
